Під патронатом Януса

Образ Дволикого Януса, римського бога із двома обличчями, – саме такий вигляд, чи то пак, фантом, притаманний сучасному суспільству, а зокрема засобам масової інформації, невід’ємній складовій щоденного життя чи не кожного індивідуума у нинішньому світі. Одна фізіономія дивиться у минуле, інша – заглядає у майбутнє. Трагедія цих сіамських близнюків у тому, що від’єднання одного з них, призведе до смерті обох. Величезні історичні штампи на чолі не пускають у майбутнє, а лише дозволяють підглядати у тому напрямку, неначе в’язні у замкову щілину, для яких образ свободи назавжди закарбується у пам’яті у вигляді цього отвору.
Така собі песимістична прелюдія. Насправді ж – просто метафорична характеристика сучасної суспільної моралі. Якщо намагатися якнайточніше описати це явище, найбільш наближено до теперішніх реалій людської поведінки, то найпростіше буде порівняти його із маленьким кольоровим звірятком – хамелеоном, який, адаптуючись до змін навколишнього середовища та з метою самозбереження, блискавично змінює своє забарвлення. Аналогічно змінюються і принципи суспільної моралі. Їх краще назвати деформаціями, адже насправді вони не являють собою життєво важливих процесів, а всього лиш прояв пристосуванства.
До формування такої поведінки серед величезних мас немало причинилися і ЗМІ, які супроводжують сучасну людину від перших до останніх днів її життя. Саме у цій структурі, яка однозначно формує світоглядні позиції громадян, процвітає стандарт подвійної моралі. Оскільки вільні від політичних спонсорів та уподобань медіа в Україні – це радше виняток, ніж правило, то ефективність суперечки стосовно їхньої моралі можна прирівняти хіба що до війни дон Кіхота з вітряками. За кожним більш-менш престижним ЗМІ обов’язково стоїть анонімний патрон, який через «усиновлений» медіа неодмінно лобіюватиме власні інтереси, і саме його рівень моралі диктуватиме редакційну політику. Враховуючи те, що колосальна частина українського інформаційного простору перебуває в іноземному колі впливу, то неважко здогадатися, чиї інтереси відстоюватимуть ці ЗМІ. Нас і досі люблять пострашити жахливими реаліями західних «буржуазних» цивілізацій та їхньої культури. Натомість, як альтернативу пропонують низькоякісний, здебільшого жовтий інформпродукт, який мав би задовольнити споживацькі потреби на тваринному рівні. Такий медіа-фастфуд, розрахований на не надто потужний інтелект пересічного маргінала, повинен його розважати, повільно вбиваючи рештки сірої речовини. Ніякого розумового навантаження він не несе, проте на підсвідомість особи, яка вживає такий продукт, неодмінно накладає відбиток. Таким чином мислячих людей перетворюють у сіру масу зі стадними інстинктами, а однорідною масою управляти завжди набагато легше, аніж свідомими особистостями.
Ще одна функція сучасних ЗМІ, яка із мораллю нічого спільного не має, це окозамилювання. Знову ж таки, корені її у тій самій дволикості. Сьогодні медіа дбають про розвиток високих ідей гуманізму, хоча тим часом активно прищеплюють у свідомість аудиторії культ насилля сильнішого над слабшим. Інформаційний простір заповнений тим, що приносить гроші – дешеві сенсації, порнографія, пропаганда жорстокості. Аудиторії підкидають душероздираючі картини, чужі проблеми, роздувають величезні трагедії навколо незначних справ, і поки маленькі люди мізкують над «глобальними» потрясіннями, хтось інший непомітно втручається у їхні реалії, керує їхніми емоціями, отримуючи бажаний результат. ЗМІ активно займаються пропагандою затертого до дір гуманізму, від якого залишилися лиш пафосні порожні фрази. Нам розповідають про тяжке життя братів наших менших, хоча у цей час сотні безпритульних чи спухлих з голоду дітей помирає непомітно для нашого ока. Нам трублять про СНІД, смертельну хворобу (хоча, здебільшого, вона вражає конкретні, так звані асоціальні, прошарки суспільства), яка забирає безліч життів, але намагаються мовчати про онкохворих, яких недуга обрала собі сама. Здається, що всім байдуже, що за останні 18 років Україна втратила 40 млн. душ внаслідок абортів. Про це не говорять, це табу, оскільки держава не спромоглася захистити націю від усіх цих деструктивних процесів.
У сучасному розумінні ЗМІ та моральність – речі несумісні, адже з останньої інстанції для глядача/читача вони перетворилися у рупор влади або спонсора, а ті ідеали, яким вчилися працівники медіапростору ще на студентських лавах, поволі нівелюється у повсякденній боротьбі за місце під сонцем.
Свого часу англійський філософ Бентам Джеремі сформулював визначення поняття мораль. Отже, у найзагальнішому розумінні – це вчення про мистецтво направляти дії людей таким чином, аби виробляти найбільшу суму щастя. Проектуючи це твердження на теперішню ситуацію у ЗМІ, можна зробити такий висновок, що у більшості з них мораль як така просто відсутня, адже рано чи пізно люди усвідомлять те, що їх підло обдурювали, а це у жодному випадку не зробить їх щасливими.
Мабуть таки покровителем сучасних ЗМІ і був Дволикий Янус. З одного боку маємо медіа як виразників громадської думки, четверту владу, а з іншого – небезпечний інструмент у руках маніпуляторів. Два обличчя – дві моралі. Жертва – багатомільйонна одурена аудиторія.