Українська розруха – в українських головах

Душа прокинулась, та й питає
Сама у себе - чому одна?
«Океан Ельзи»

Колись відомий класик діагностував стан сучасного йому суспільства та визначив причини такого тотального занепаду та руйнацій – розруха, як виявляється, була у головах громадян. І хоча часу відтоді минуло немало, але якихось колосальних змін ми наразі не помічаємо. Криза економічна завітала до нас нещодавно, а от криза моралі – це вже міцно вкорінене у нашому суспільстві явище. Важко сказати, де вона бере свій початок, а про її закінчення сьогодні годі й мріяти. Починаючи зі звичайного транспортного хамства і закінчуючи наругою над національними та духовними святинями на державному рівні, принцип аморальності виховує все нові й нові покоління нігілістів.
Мораль – це певний комплекс правил поведінки особистості, які на підсвідомому рівні забезпечують ціннісну оцінку явищ та вчинків, диференціюють їх на добрі та погані. Так повинно було б бути, але сьогодні принцип морально-неморально замінили іншим – вигідно-невигідно. Мораль тісно пов’язана з традиціями, які й лежать в основі багатьох моральних аспектів. Щоправда, традиції змінити важко, їх легше знищити, а от мораль можна пристосовувати до нових потреб людства.
Ми виховані в атмосфері вседозволеності, безкарності, за законами вовчої зграї, де виживає тільки найсильніший. Потребу духовного розвитку замінили культом матеріалізму, повагу – хамством, освіченість – невіглаством, найбільші цінності повільно, але впевнено нівелюються. Ми все продаємо і надіємось купити все, що нам потрібно: дружбу, любов, хороше ім’я, довіру, навіть щастя. Зникає поняття честі та чесності. Натомість, культивується недовіра, цинізм, брутальність. Люди вперто не помічають того, що, живучи за такими принципами, вони перетворюються у натовп самітників, що такий шлях веде внікуди, адже цивілізація, котра не має якогось міцного духовного підґрунтя, не зможе існувати довго, вона руйнується зсередини.
Проблему аморальності сучасного українського суспільства неодмінно потрібно розглядати в історичному контексті, адже «ноги» цієї проблеми ростуть ще з незабутніх колоніальних часів. Намагаючись знищити історичну пам’ять, будь-яку людську подобу, традиційні людські цінності, релігію, відбираючи віру, людям силувалися прищепити нову свідомість, «правильний» світогляд, загалом – витворити «нову» людину з протилежною традиційній психологією та життєвою філософією. Мислячих індивідуумів перетворювали у сірі маси із виключно тваринними потребами. Незгідних очікували репресії. Така ситуація породжувала невимовний страх перед «інакомислієм», а страх – чи не найдієвіше зброя.
* Суцільна бідність, убозтво – ще один фактор, наявність якого абсолютно виключає будь-які моральні поривання. Корупція, бандитизм, всезагальна озлобленість, заздрість – ось дітища цього соціального явища. Голодні, убогі люди не будуть вдаватися до глибокоморальних роздумів про сенс свого існування, адже сила інстинкту виживання і самозбереження – незборима.
* Комуністичний «Kulturkampf». Комунізм – це релігія, але така, яка не толерує інші віросповідання. Саме тому головним ворогом комуністичні вожді оголошували церкву. Будь-яка релігія стає фундаментом моралі для людини, а після знищення церков та репресій духовенства зникла і мораль. Натомість людям було нав’язано віру у брутальних, цинічних вождів народу. Постала нова релігія, в основі якої – вбивство і ненависть. Місця для моралі вона не передбачала.
* Винищення інтелігенції, митців, духовенства звільнило місце для партійних злочинців – як маленьких злодіїв, так і авторитетного криміналітету, які виховували народ у такому ж дусі, за «своїми» правилами, в основі яких не було найменших паростків моралі.
Це був історичний аспект, який залишив вирішальний відбиток і змінити його ми вже не в силі. Та якщо у ті часи це робилося під дулами автоматів та чекістськими багнетами, то сьогодні моральна деградація відбувається підсвідомо, без зовнішнього тиску. Величезну лепту у цю ганебну справу вносять сучасні ЗМІ. Масова пропаганда насилля, порнографії, дешевих сенсацій, втручання у чуже життя – ось чим годують аудиторію медіа. Засилля антиморальних серіалів, де кожен справжній герой повинен хоч раз побувати у місцях «не столь отдаленных», володіти брудною лайкою, шалено ненавидіти ворога і будь-що вчинити над ним брутальну криваву розправу. Так виглядає нова, сучасна модель поведінки, котра гідна пошани. Створюється і нав’язується новий стереотип образу молоді – суцільно вульгаризований, байдужий до інших, з нігілістичними поглядами на життя. І такий механізм виховання вражає своєю дієвістю.
Криза моралі в Україні, здається, досягла свого апогею. Верхи не можуть, а низи не хочуть – одна з головних причин морального занепаду українців. Тотально винищена інтелігенція, тривале духовне і фізичне насилля у часи УРСР, бандитизм і корупція 90-х, непомітне антиморальне засилля у часи незалежності – ось причини апатії «низів», що стає безсумнівно вигідним для верхівки. Лікарю, вилікуй себе сам! – єдино можливий вихід із ситуації: кожен самостійно повинен усвідомити важливість моралі у суспільних стосунках та державотворчому процесі. Зверху нам нічого не подадуть і не імпортують з-за кордону.