Хочеш миру - готуйся до війни!

10 жовтня Норвезький нобелівський комітет випустив у світове небо нового «голуба мира». Американського. Світ, здається, був, м’яко кажучи, вражений. Не менше здивувався і сам лауреат. Ніхто ж бо не чекав такого перелому у нобелівській політиці. Цьогорічна мирна премія чомусь радше скидається на щось на кшталт «Золотої малини» при роздачі Оскарів. Чи то знущання над лауреатом з боку комітету? У такому випадку це вже расизмом попахує. Неполіткоректно, панове.
Якесь нетрадиційне уявлення по миротворчу діяльність у норвезького комітету. Бажання ж бо залишаються бажаннями, а от поняття війни не заховається за жодними ораторськими здібностями та гуманістичними інтенціями. Факти – річ уперта, а факти, підтверджені цифрами – неспростовні. До прикладу, станом на квітень 2009 року втрати військ США в Іракській війні становлять 4266 осіб загиблими, 31153 пораненими (тільки бойові поранення). Втрати іракського цивільного населення в ході війни невідомі. За деякими даними, загинуло більше 1 млн. осіб. Як повідомляє іракський інтернет-сайт «Китабат», осиротілих сімей (таких, що втратили батька) в Іраку налічується більше 200 тисяч, а кількість дітей у віці від одного до шести років, що втратили одного з батьків (інколи обох), — більше п'яти мільйонів… Суха статистика, нічого особистого. Все це жорстока політика, наслідком якої стала війна. Це боротьба сильнішого за підтримування свого статусу, впливи і капітал. Це історично обумовлене, звичне для світової спільноти явище. Якби цю війну не розв’язала Америка, це зробив би хтось інший, хто на той час мав достатньо потужний авторитет, базований на сильному мілітаризмі та економічних впливах. Але як у цей калейдоскоп прагматизму вписується Нобелівська премія миру, ніяк не можу збагнути. «Якщо Обамі і належиться Нобель, то винятково у категорії піару», - коментує подію польський тижневик «Wprost». Чоловік цей звичайно харизматичний, повний хороших, мирних ідей та інтенцій, та Нобель за дев’ятимісячне президентство – це щось надто далекоглядне. Принаймні така моя суб’єктивна думка. Як зазначає «Wprost», Обама свою нагороду вже отримав – нею стало саме його президентство.
Притримуючись позицій, запропонованих цьогорічним Нобелівським комітетом, пропоную номінувати у цій категорії ще одного всесвітньовідомого «миротворця» В.В.Путіна. Адже цей чолов’яга не раз переплюне опонента за кількістю розстріляних, зниклих безвісті, «замочених по сартирах» негідників. Чого тільки варті 331 дітлахів, бездарно заморених російськими спецслужбами в Беслані у вересні 2004, понад 100 загиблих осіб під час непрофесійного звільнення заручників в театрі «Норд-Ост» у 2002 – список можна було б продовжувати, але чи варто? «Загалом у російсько-чеченських війнах та конфліктах 1994 – 2007 років загинуло близько 114,8 тис. осіб».( http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/NVUU/Ist/2008_21/021.html ). Досі не знайдені вбивці та замовники російської журналістки Анни Політковської, у матеріалах якої переважала тематика Чечні, корупції, тероризму. Дивлячись на такі «досягнення» російського міністра, запитаю – ну чим не кандидат на премію миру?
Впевнено доповнити знамениту тріаду зумів би ще один «борець за мир і свободу» Осама бен Ладен. Перераховувати його подвиги немає сенсу.
Можливо, хтось скаже, що все це звучить надто брутально та цинічно, але у врученні мирного символу президентові країни, яка систематично веде війни, цього цинізму аж ніяк не менше. На жаль, у сучасному світі нівелюються найбільші суспільні цінності, а інколи навіть виставляються на глум поважними організаціями. Як зазначає вже цитований «Wprost», «Шкода, бо у ті часи, коли Нобеля отримувала мати Тереза чи Лех Валенса, премія миру була чимось таким, що мало автентичне значення. Тепер же це більше нагадує конкурс популярності».